Дністровська ГАЕС – національна гордість

24 липня в актовій залі Дністровської ГЕС-1 відбулося спільне засідання робочої групи Ради національної безпеки і оборони України, Чернівецької обласної державної адміністрації та керівництва НАК «Енергетична компанія України».

‑Наше зібрання відбувається на вимогу Президента України В.А.Ющенка, який 19 липня відвідав цю унікальну будову і високо оцінив значення ГАЕС як для економічного зростання країни, так і у піднесенні її рейтингу на міжнародному рівні. Президент націлює усіх, хто причетний до спорудження Дністровської ГАЕС, уже першого грудня здійснити пуск першого агрегату. У прискоренні будівництва зацікавлені й наші сусіди – Румунія та Молдова. Отож, маємо сьогодні поговорити і про те, як краще налагодити роботи пускового комплексу, і про передачу основних фондів на баланс ВАТ «Укр­гідроенерго», і про сплату виробничими підрозділами податків до місцевого бюджету. Словом, вестимемо мову про те, що болить, що стимулює, що гальмує реалізацію наших добрих намірів, ‑ сказав у вступному слові голова Чернівецької ОДА Володимир Іванович Куліш і запросив до доповіді голову правління ВАТ «Укргідроенерго» Семена Ізрайлевича Поташника:

‑У 2006 році я доповідав у Сенаті США про параметри Дністровської ГАЕС. Японці тоді не вірили сказаному, а сьогодні вони уже нас випередили. Коефіцієнт корисної дії гідроакумулююючих електростанцій у Америці та Японії більше 80% ‑ у цьому я пересвідчився на світовому форумі гідроенергетиків, що проходив з 14 по 18 липня у Каліфорнії. А ми – другі у світі і перші у Європі за потужністю ГАЕС. Ось куди сягнула Україна! І це – завдяки, насамперед, Дністровській гідроакумулюючій станції, яка має стати гордістю України, ‑ наголосив Семен Ізрайлевич.

Але для цього, як відзначив доповідач, потрібно ще дуже багато зробити. Перш за все – у нинішньому році ввести в дію перший агрегат; у наступному – відпрацювати усі режими синхронного компенсатора ‑ як насосного, так і генераторного; 2010 рік – пуск другої серійної машини; у 2011 – пуск третього гідроагрегату. На цьому завершиться пусковий комплекс.

Перед засіданням учасники наради ознайомилися з ходом будівництва Дністровської ГАЕС. Вони пересвідчились, що у цьому році пуск можливий. Хоча і не все, як мовиться, йде гладко. На проблемах сконцентрував увагу і С.І.Поташник. Бо й справді, втрачений рік, коли функції замовника перейшли від ВАТ «Укргідроенерго» до ВАТ «Дністровська ГАЕС», дає про себе знати. Якщо робоче колесо уже на місці, то вкрай необхідно закінчувати збирання ротора генератора і починати збирати статор, який сьогодні ще на заводі. Слабкою ланкою залишається і одержання розподільчого пристрою. Дотепер вирішується питання придбання токопроводів (поляки за них за­просили 50млн.грн., а росіяни – 30млн.грн.) А водовипуск! Тут ще треба укласти 10 тисяч кубометрів бетону. Потім – затоплювати котлован, бо без технологічної води неможливо переконатися, що усі складові гідроагрегату нормально функціонують.

«Усі перераховані та інші завдання під силу нашим гідробудівцям», ‑ запевнив Семен Ізрайлевич і закликав усіх підтримати думку Президента і запустити перший гідроагрегат першого грудня цього року. У відповідь перший заступник генерального директора ТОВ «Енергопром» В.І.Павловський сказав:

‑Фінансування є, додаткові сили залучили – зараз у нас працюють гідробудівці з Луганщини, Рівненщини. Спостерігається і повне взаєморозуміння між виробничими колективами і замовником.

‑Я особисто і весь наш колектив зробимо усе можливе, щоб пуск відбувся, ‑ ще впевненіше прозвучали слова генерального директора ТОВ «Енергопром» Сергія Борисовича Лісниченка.

Але оптимістичний дух потроху пригнітився, коли на трибуну піднявся в.о. віце-президента НАК «Енергетична компанія України» Олександр Миколайович Щербатюк. Тема його доповіді – «Про хід передачі основних фондів Дністровської ГАЕС на баланс ВАТ «Укргідроенерго». Здавалось би, усе чітко і ясно – державна частка акцій перевищує 98%, як замовник ВАТ «Дністровська ГАЕС» із завданням не впоралась, тому основні фонди будови мали б перейти від попереднього до теперішнього замовника, яке у довгобуд із бородою зуміло вдихнути життя. Так ні. Виростають перепони. Комусь це вигідно. Тому й не почули від доповідача конкретної думки, яка б спрямовувала до визначених кроків. Шкода. Бо ж, як заявив С.Б.Лісниченко, «на одному будівельному майданчику два господарі не можуть бути. Майно необхідно передати на баланс замовника – ВАТ «Укргідроенерго».

Про проблеми фінансування соціальних об’єктів Сокирянського району говорив у своєму виступі перший заступник голови Сокирянської РДА В.А.Дейнеко. І справді, це питання актуальне, бо тисячі гектарів землі ві­дійшли під будову, з насиджених місць у Василівці та Ожевім переселено чотири тисячі осіб, немало незручностей мешканцям цих сіл додає і великовантажний транспорт, що задіяний на будові. То ж із зростанням гідроспоруди мала б бути відчутнішою соціальна захищеність жителів краю. І це передбачено. Але замість за­планованих 30млн.грн. на фінансування соц­і­альних об’єктів надійшло лише п’ять.

‑Збудована дорога досі не має власника, ‑ акцентував увагу присутніх Василь Андрійович. – Не фінансується і розпочате ще при Союзі будівництво піонерського табору в урочищі «Вишнева». Держава довела його готовність більш як на 90%. А хто і як нині став його власником – невідомо. Ми бачимо, з яким ентузіазмом та професіоналізмом працюють команди Семена Ізрайлевича Поташника та Сергія Борисовича Лісниченка. Це втішає, вселяє надію у кращий завтрашній день нашого регіону. Маємо у цьому підтримку Президента, сподіваємось, що буде вона і від уряду, ‑ цими словами В.А.Дейнеко завершив свій виступ.

На мовлене ним одразу ж відреагував Семен Ізрайлевич Поташник:

‑Будете мати 30 мільйонів. І відчиняться двері нової лікарні у Сокирянах. І проблеми Новодністровська – водо- і теплопостачання знайдуть своє вирішення. Давайте зробимо так: ми передаємо кошти на облдержадміністрацію, а вона займається проектною документацією, контролює виконання робіт. Ми розу­міємо й те, як потрібні до Новодністровська дороги. Бо це не лише шлях на будову. Це також і шляхи розвитку туризму, у якого тут, гадаю, великі перспективи.

Цікаві думки та пропозиції з обговорюваних питань запропонували й заступник начальника державного департаменту пожежної безпеки МНС України М.Р.Байтало, заступник голови правління ВАТ «Укргідроенерго» В.Ю.Кожокар, голова Чернівецької обласної ради І.О.Шилепницький, головний інженер проекту ВАТ «Укр­гідропроект» Р.В.Хом’як, Новодністровський міський голова І.О.Рачинський, начальник район­ної податкової інспекції П.П.Бескупський.

З особливою увагою очікувався виступ заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України Сергія Костянтиновича Парашина. Бо ж і від його власної і від думки очолюваної ним групи столичних гостей у певній мірі залежить майбутнє будови, а значить – і краю. Почуте не лише підняло у грудях щемку хвилю втіхи, а й підтвердило, що є в Україні державні мужі, котрим не байдужа Батьківщина. І тільки тоді, коли спільно почнемо її розбудовувати, витягувати із гнилого, застійного болота злодійства, брехні, корупції, у душах за­брунькується совість, у серцях – надія і віра, і заживуть у мирі і злагоді діти не якоїсь жмені багатіїв, а всього народу.

‑Ми отримали велике задоволення. Побачене перевершило очікуване, ‑ проясніла посмішка на обличчі Сергія Костянтиновича. – Роками тягнулося отут будівництво, через що втрачався престиж держави. А це – об’єкт світового рівня. Ви ж подивіться, на який щит піднімається сьогодні Євро – 2012. А хіба ввести у дію найбільшу гідроспоруду в Європі – не національна гордість?! Друге – людський фактор. Ми ж втрачаємо вміння доводити розпочату справу до завершення, підвищувати професіоналізм. Не менш важливо й те, що обладнання проектується і виготовляється на Україні. Пізніше такі агрегати підуть на світовий ринок. Хіба ж це не гордість за країну?! Хіба не захист її національних інтересів?! Тому створення у Новодністровську нормальних умов роботи для гідробудівців – першочергове завдання Мінпаливенерго. І ми будемо перед Кабміном ставити питання про стабільне фінансування будівництва Дніст­ровської ГАЕС. Місцева влада повинна бути реально зацікавлена у завершенні цього об’­єкта. Для будівельників станція має бути як магніт, бо ж який тут досвід накопичується! Зводити таку споруду для субпідрядних орга­нізацій має бути за честь. Нині головна умова – передача основних фондів Дністровської ГАЕС на баланс ВАТ «Укргідроенерго». Зроблені раніше помилки треба виправляти. І ми будемо це робити. Не можна ставити приватні інтереси двох – трьох осіб вище за державні. Усім треба усвідомити, що Дністровська ГАЕС – національна гордість і національний пріоритет.

Якщо б таке усвідомлення охопило усіх трохи раніше, то ГАЕС працювала б уже на економіку України.

Іван НАГІРНЯК